Закриття МФО – це мало не перше, чого прагнуть доведені до відчаю та залякані дзвінками колекторів боржники мікрофінансових організацій. Яке право вони мають нараховувати такі високі проценти? Що говорить з приводу цього Закон про МФО? Такі питання – це захисна реакція людей, які не бачать способу відгородитись від безправності працівників кредитора.

Ситуації в житті бувають різні, але коли після кількох місяців пролонгацій, або «перекривань», закінчуються сили та гроші продовжувати «тягнути» це боргове ярмо, відбувається те, що відбувається – кредити починають виходити на прострочку. І коли людина, яка до певного часу вважала, що проживає в правовій країні, де є Закон, з перших днів прострочення відчуває на собі тотальний пресинг колекторів, який переходить в погрози та залякування, приходить розуміння, що до цивілізованого світу нам ще дуже далеко. Відразу постає питання: «Як довго це все буде продовжуватись? Коли вже закриють ці мікрофінансові організації, які тероризують людей?»

Захисна реакція людини, коли їй роблять боляче – віддалитися від джерела болю. Для боржника МФО характерна подібна модель: з’являється бажання заховатися, щоб ніхто не знайшов. Зробити так, щоб не слухати погрози колекторів – проста справа. Достатньо змінити SІМ карту, або встановити мобільний додаток, який блокує вхідні виклики з незнайомих номерів, і настає примарний спокій. Чому примарний? Тому, що кожен із нас живе в соціумі і щоденно підтримує зв’язок з родичами, друзями, знайомими, спілкується на роботі з колегами та пересікається із сусідами.

Відмежуватися від десятків небайдужих нам людей – не реальна справа! Досить добре це знають і розуміють колектори. Вони успішно знаходять номера телефонів людей з близького оточення боржника не залежно, яка інформація міститься в анкеті позичальника та включають режим «терору». Починається спілкування з вічливого «Передайте ___ інформацію з приводу простроченого кредиту в сумі …, нехай терміново погасить борг або вийде на зв’язок». Закінчується історія контактування з колектором: «Вас вказали поручителем по кредиту, у мене є Ваші паспортні дані, терміново сплачуйте борг», або «Ваш товариш оформив на Вас мікрозайм в сумі ____, негайно погасіть кредит!»

Кому з тих, хто навіть не має уяви, що таке мікрозайм, хочеться чути щось подібне? Зрозуміло, нікому. Подібні звернення до 3-іх осіб породжують в них агресію, яка далі бумерангом виливається на адресу боржника. Як можна не реагувати на батьків, які в істериці вимагають зробити хоч щось, щоб їх не виставили на вулицю та припинили соромити серед сусідів? Що можна пояснювати директору компанії, в якій Ви працюєте, коли одного дня раптом викликають у відділ персоналу з проханням розійтися мирно, так як керівництву й власних проблем вдосталь і чужі їм точно не потрібні?

Зіпсоване мікрозаймами життя стає нестерпним. Зрозуміло, ризик лишитися без роботи та ще й позбутися підтримки рідних людей, які в один момент не хочуть уже, а ні бачити, а ні чути, породжує агресію по відношенню до колекторів. Постає питання: «Чого бояться МФО?», виникає бажання помститися спочатку через фізичну розправу окремим особливо відданим своїй роботі людям, а пізніше, коли здоровий глузд бере верх – через юридичні наслідки для мікрофінансових організацій.

Чого бояться МФО?

Пропонуємо розібратися чого насправді бояться мікрозайми в Україні, а що не більше ніж просто моральне заспокоєння боржника без жодного ефекту.

1. Заява в поліцію, або прокуратуру на дзвінки колекторів. Це перше, що спадає на думку позичальнику, який чує в свою адресу, або ж в адресу близьких людей, завуальовані погрози. З’являється бажання записати всі ці діалоги (благо, можливість така є на мобільному телефоні, хоча й сам факт проведення запису телефонної розмови без отримання на те згоди співрозмовника є сумнівним доказом) та віднести до відділку поліції із заявою про погрози невідомих осіб, або вимагання грошей. Всі у нас добре проінформовані, що реформа в поліції пройшла успішно, а тому правоохоронці тепер точно зможуть захистити в тому числі і від безправ’я телефонних «терористів».

Насправді, правоохоронні органи в Україні не бажають займатися подібними справами і візит до відділку закінчиться в кращому випадку зареєстрованою заявою, яка згодом поповнить архівний фонд не розслідуваних справ, а в гіршому Вам просто дадуть очевидну та корисну пораду розрахуватися з боргами.

2. Заява в кіберполіцію на незаконні дії колекторів. Оскільки кредит отримували в інтернеті, значить і справою повинні займатися відповідні спеціалісти! Коли поліція нічим допомогти не може, кіберполіція точно зарадить справі. Вирахувати по ip адресі винних, а ще й при наявності доказів (фотоколажів, постів в соціальних мережах, повідомлень у вайбері та ін.) точно не становитиме труднощів.

Але мало хто з людей розуміє, або ж просто не бажає розуміти, що всі імена колекторів в комунікаціях з боржником вигадані, для неможливості відслідкувати ip адреси використовуються  сучасні засоби, як наприклад, VPN, а дзвінки здійснюються з ip телефонії, яка зареєстрована, скажімо, в Південній Америці, або Австралії. Навіть повідомлення у вайбері пишуться з SІМ карток передоплаченого зв’язку, які «живуть» не більше кількох днів. Все б це нічого, але у кіберполіції немає елементарно ресурсів і бажання займатись подібного роду розслідуваннями щодо законності дій колекторів…

3. Звернення до суду та визнання незаконними дії МФО по нарахуванню процентів та штрафних санкцій, або ще краще оскарження процесу укладення кредитного договору. «Я підпис не ставив! Значить жодної законної сили договори МФО не мають». На жаль, історія з «живим» підписанням документів – це міф, який змушує вірити боржника в неможливість для МФО стягнення боргу в судовому порядку. А бажання відомстити мікрозаймам за зіпсовані нерви та стосунки в сім’ї, спонукають й далі «викидати» чималі гроші на підготовку та подачу судового позову та юридичний супровід справи. Ось кілька прикладів, як боржники намагалися визнати кредитний договір не дійсним, або не укладеним:

В судових справах варто пам’ятати одне: сторона, яка подає судовий позов завжди в менш виграшному становищі, ніж та, яка захищається. Тому власні емоції варто контролювати, щоб не довелося за них розраховуватись, коли грошей і так не має.

А як бути зі зменшенням суми процентів? Для цього не потрібно ходити до суду та витрачати 5000-6000 грн. на адвоката. З кожною мікрофінансовою організацією можна домовлятися про реструктуризацію боргу: списання частини процентів та можливість сплачувати фіксовану суму протягом кількох місяців.

МФО не бояться суду? Саме так! Модель видачі кредитів до зарплати в невеликих сумах до кількох тисяч гривень розрахована на те, що людині, яка «перебивається» нестабільними заробітками, або отримує невеликі доходи, навряд чи стане коштів та часу відстоювати свої права в судовому порядку. Якщо навіть таке трапиться, то довести в суді правду вкрай складна справа, адже це потребує добре підготовленої та продуманої правової позиції. Притягнути до відповідальності колектора, який дозволяв собі більше, ніж «говорить» про це Закон – це з розряду «зробити неможливе».

4. Звернення до регулятора – Національного Банку України. Якщо питання в порушенні порядку укладення кредитного договору, або ж умов нарахування плати за кредит, то НБУ здатен відреагувати на скаргу позичальника та дати вказівки МФО усунути порушення. Проте, коли мова йде про припинення телефонного «терору» колекторів, регулятор обмежується стандартними відписками: «Порушень у діях мікрофінансової організації не виявлено. При наявності фактів, або ж заперечень – звертайтесь до суду».

Але ж повинен бути якийсь інструмент впливу на МФО? Не можливо терпіти мікрозайми, які просто-таки знущаються з боржника, користуючись безкарністю! Вихід насправді є: насамперед вгамувати власні емоції та точно не намагатись відомстити за причинений біль. Зважене рішення можна прийняти лише з «холодною» головою, подивившись на ситуацію зі сторони.

Порада для позичальників одна: залиште спроби віднайти чого бояться МФО, а краще зосередьтесь на вирішенні боргової проблеми. Перейдіть від звинувачень, надмірних емоцій та позиції конфронтації, до формату перемовин. Закрити кредит, сплативши лише частину захмарних процентів можливо, потрібно лише вибрати правильну стратегію захисту та прикласти трохи зусиль.

Читайте також – “Чому не дають кредит в Україні і що робити?”

Не варто розраховувати, що в Україні закриють мікрофінансові організації і таким чином «ракова пухлина» боргового тягаря зникне. Поки бізнес по торгівлі грошима за шалені проценти лишається цікавим, в тому числі, в колах впливових людей, нікуди він не дінеться.