Продовження. Початок статті за посиланням.

Стоп! Ні! Ніхто нічого не знає, страшно навіть від однієї думки про те, що родичі дізнаються про 27 кредитів та борг в сумі близько 150 тис. грн. Цього не можна допустити! У момент всіх цих роздумів про майбутнє пролунав телефонний дзвінок: «Олеся Петрівна, телефонують з компанії Дінеро, у Вас прострочений кредит, як будете сплачувати?». Дівчина вмить розгубилася. А й справді, за шахрайськими схемами, які довелося пережити, вона зовсім забула про свій записник із датами закінчення позик. Після кілька секундної паузи, зібравшись, героїня вичавила з себе: «За тиждень отримаю зарплату, я заплачу, не турбуйтесь, я розрахуюсь. Я не шахрайка, так склалися обставини…», і вмить замовкла. У відповідь почула: «Який тиждень, ти вже заплатиш! Коли брала гроші, то про щось думала! Зараз наберу батьків і швидко побіжиш до терміналу».

Олеся, хотіла щось заперечити, пояснити, що до родичів не треба телефонувати, всі питання вона готова вирішувати самостійно, але комок в горлі завадив їй промовити й слово. Колектор не став чекати виправдовувань та поклав слухавку. В середині дівчини як щось обірвалось. Розгублена та знічена вона ще довго не могла заснути того дня. А зранку її набрала мама з вимогою пояснити, що відбувається. Виявилось, що матері зателефонували з фінансової компанії та розповіли, що її дочка шахрайським способом отримала у них кредит та не повертає. А в якості поручителів при отриманні позики вказала своїх батьків. І якщо завтра до кінця дня грошей не буде, компанія змушена буде стягувати заборгованість в примусовому порядку.

Олеся не знайшла нічого кращого, як сказати матері, що це телефонували якісь шахраї і таким чином вимагали гроші. Порадила в подальшому не відповідати на телефонні дзвінки та нічого не платити незнайомцям. Протягом наступних кількох днів дзвінки повторилися від працівників ще 3-х фінансових компаній, які радили їй пролонгувати кредити, позичити кошти у родичів, або перекредитуватись в іншій фінансовій компанії чи банку. Аргументи дівчини та її прохання дати їй час, ніхто й слухати не хотів.

Ще через 2 дні з питанням: «А хто це мені сьогодні телефонував та розповідав про твій кредит?» підійшов чоловік. «Чого це я не знаю, що у нас відбувається в сім’ї?!» Олеся збиваючись, почала розповідати історію про шахраїв, яку перед цим вигадала для матері, проте чоловік й слухати не хотів. Виявляється колектори назвали йому по телефону всі її персональні дані, в тому числі місце проживання, роботи, паспортні дані. Чоловіка запевнили в розмові, що приїдуть наступного дня за місцем їхнього проживання для розмови «по дорослому».

День цей завершився для нашої героїні істерикою та побиттям, після того як чоловік дізнався правду про частину оформлених кредитів. Розповісти всю правду про закладені в ломбард цінності Олеся не наважилась.

Чим далі, тим кількість дзвінків збільшувалась, колектори ставали все більш настирні, погрожували конфіскувати майно, виселити з квартири, заблокувати всі рахунки, а в кінці ще й позбавити батьківських прав та забрати дитину. Дівчина вмить відчула різкий біль в грудях, як ніж по серцю…

Того ж дня приїхали батьки та в істериці почали вимагати пояснень, як вона набратися кредитів в МФО та нічого про це не сказати рідним. Як мати могла виховати шахрайку, яка бере чужі гроші та не повертає! Звинувачення, крики, плач, виклик поліції сусідами, ось все що запам’ятала Олеся того «чорного» для себе дня.

Отримавши заробітну плату, наша героїня кинулась до відділення ломбарду викупати цінності. Але як виявилось дівчина прострочила позику і її золоті вироби були продані. Нічого стало забирати… В ввечері, як навмисне, чоловік запитав за обручку, яку не побачив у неї на руці. І знову істерика, крики, сльози, відсутність сну та апетиту, повна апатія…

За два дні пішов з дому чоловік, гримнувши дверима так, що мало шибки не повилітали та залишивши її один на один з боргами і малою дитиною на руках. Без фінансової підтримки рідної людини, Олесі стало ще складніше: оплачувати рахунки, купувати продукти та утримувати немовля потрібно було за рахунок своїх коштів, а на оплату позик грошей просто не лишалося. Батьки відвернулися від дівчини: не того вони її навчали і не будуть вони виправдовуватись перед родичами та сусідами, які на той момент вже дізналися про кредити. «Ти нам не дочка» – ось що вона почула від батька, коли звернулася до нього за підтримкою.

Ще за кілька днів до себе в кабінет покликав директор компанії та попросив пояснити яке право вона мала вказувати його у якості поручителя при отриманні кредиту. Виправдання дівчини з приводу обману колекторів він і чути не хотів. Йому погрожували, вимагали повернути кредит за співробітницю та ще й запевнили в тому, що приїдуть додому у разі коли не отримають погашення. У директора виникло природнє запитання: «Навіщо мені все це терпіти? Чому я повинен вислуховувати погрози незнайомців?»… і запропонував написати заяву на звільнення.

Під час розмови в кабінет директора забігла перелякана колега та в істериці почала переповідати розмову з колектором з приводу отримання Олесею на неї кредиту шахрайським способом. Працівник МФО запевнив колегу, що Олеся заволоділа її паспортними даними (які він зачитав їй по телефону) та отримала на неї позику в сумі 15 тис. грн. Кредит начебто прострочений і гроші потрібно повертати інакше будуть наслідки.

А далі для дівчини все відбувалося як в тумані: виклик поліції, написання колегою заяви з приводу шахрайства Олесі, пошук документів, надання пояснень і страшенний позор. Вона йшла додому опустивши голову та втупившись в свої черевики. А в голові кружляли думки: «Це кінець! Все скінчилось. Виходу не має. Для чого жити?»

І от безробітна, з двома десятками прострочених кредитів та малою дитиною на руках, дівчина лишилася на поталу колекторів. Телефон просто розривався від дзвінків, батарея не витримувала і 3-х годин та вимикалась. Говорити працівникам МФО було нічого. Що може обіцяти безробітна мати від якої відвернулися рідні та близькі люди?!

Тиждень пережитої депресії та антидепресанти зробили свою справу: Олеся перетворилася на «овоч». Недоспані ночі давались взнаки, сил щось робити не було взагалі, хотілось покінчити з життям.

Але в один момент дівчину стрепехнув плач дитини. Немовля хотіло їсти і таким чином нагадувало про себе. І в цей момент наша героїня задумалась: «А чим завинила моя дитина? Чому вона повинна розплачуватись за помилки та гріхи матері?» Вмить все стало на свої місця: знайшлися сили зібратися та почати жити. Не існувати, пливши за течією, а саме боротися за виживання, чіпляючись за соломинки в круговороті подій.

Наступного дня дівчина розмістила резюме та протягом тижня знайшла роботу в міжнародній компанії з достойною платнею. На дзвінки колекторів перестала відповідати, заблокувавши вхідні виклики із незнайомих номерів. Зрозуміла для себе, що друзів у неї не має, оскільки справжні друзі пізнаються в біді. І розраховувати вона може лише на себе, а жити потрібно, навіть заради свого немовляти, якому було дано це життя.

За кілька тижнів Олеся відчула певне полегшення: виявляється можна жити без свого записника та не слідкувати з тривогою за своєчасністю проведення платежів по кредитам. Стало можливим не приховувати інформацію від рідних, не обманювати та не виправдовуватись. Найгірше, що мало трапитись вже трапилось, зараз лише потрібно знайти вихід та поступово вибиратись з «боргової ями».

«Прийшовши до тями», дівчина почала вести перемовини та листування з колекторами з приводу списання частини боргу та погашення залишку протягом кількох місяців. Зрозуміло, МФО не вистроїлись відразу в чергу до нашої героїні з пропозиціями повернути меншу суму. Проте, настирність та час зробили своє: Олеся отримала згоду першої компанії закрити кредит, сплативши лише тіло позики та 1000 грн. процентів. Яке було її щастя, коли вона усвідомила, що з 25 тис. грн. боргу достатньо буде повернути лише 6 тис. грн. і одним кредитом стане менше.

Швидко розрахувавшись з кредитором та отримавши довідку про повне погашення заборгованості, дівчина продовжила розпочату справу. Одна за одною, компанії йшли на зустріч, розуміючи, що жодні залякування та погрози на Олесю не діють і є ризик для них не повернути позику.

Таким чином, протягом перших 2-х місяців половина кредитів була закрита, а ще за 2,5 місяці дівчина розрахувалась з рештою МФО. На даний час Олеся живе нормальним життям без боргів та будь яких позик, виховує донечку та радіє кожному дню, який подарував їй Господь. Інколи з жахом пригадує минуле, але відразу заспокоюється, коли поряд відчуває сильне плече чоловіка за якого вдруге вийшла заміж та радісне обличчя дитини, сповнене захоплення на надії.

На наше запитання: «Чи зробила Олеся для себе висновки з тієї ситуації, яка склалася?», вона з гордістю відповіла: «Це було найбільш болюче, але водночас корисне щеплення на все життя!»

Кожен з нас сам вправі вибирати свій шлях, але коли вже так трапилось, що пішли хибною дорогою, не варто сліпо йти до самої прірви, важливо вчасно зупинитись, оглянутись назад та сказати собі та оточуючим: «Досить! Життя коротке, щоб марнувати його просто так».